Восьма ракетка світу Іга Швьонтек прокоментувала свою стартову перемогу на US Open. У першому колі полька обіграла китаянку Ван Сіюй (WTA 80) із рахунком 6:2, 6:3
– Іго, вітаю. Якщо можете, оцініть свій рівень гри сьогодні. Перемога у двох сетах.
– Так, думаю, це був дуже хороший матч, хороший старт турніру. У мене була сильна суперниця, тож я рада, що від самого початку грала стабільніше та інтенсивніше. Добре відчувала м’яч, тому задоволена матчем.
– Тепер у вас 30 перемог і одна поразка в матчах першого кола на турнірах Grand Slam, причому 28 із цих перемог здобуто у двох сетах. Що, на вашу думку, є ключем до вашої настільки впевненої гри на ранніх стадіях?
– Думаю, я не ставлюся до цих матчів так, ніби вони мають бути легкими. Я не сприймаю їх як щось гарантоване. Я завжди з самого початку готова грати інтенсивно і готова показувати потрібний рівень. Тож так.
– Мені цікаво, як би ви оцінили сьогоднішні умови тут, у Нью-Йорку, порівняно, наприклад, із Торонто чи Цинциннаті?
– Складне питання, бо, з одного боку, теоретично вони не повинні сильно відрізнятися. Але з іншого, мені здається, покриття тут трохи швидше, можливо, м’яч відскакує трохи нижче. Думаю, загалом усе те саме. Умови трохи швидші, особливо на тренувальних кортах. На центральних кортах покриття трохи повільніше. Але так відбувається щороку. Можливо, вдень тут менш волого. Хоча сьогодні, власне, було досить волого, тому що йшов сильний дощ.
– Останнім часом ви граєте дуже добре. Раніше цього року у вас були певні труднощі. Можете пояснити, що змінилося за цей період?
– Мені здається, моя робота нарешті дала результат. Усе те, над чим ми працювали з Франсіско, ми робили від самого початку. Але зараз я відчуваю, що це стало природнішим. Мені вже не потрібно про це думати, бо все стало більш автоматичним. Тож моя гра стала трохи спокійнішою, я стала терплячішою. Але, думаю, я також почала краще приймати рішення на корті. Тому я рада, що ця робота дала результат і тепер це вже позначається на моїх виступах.
– Я хотів запитати, чому ви взяли паузу після Цинциннаті, після вашого виступу в міксті? Над чим ви працювали?
– Перш за все, я взяла паузу, щоб трохи відпочити від змагань, тому що останнім часом зіграла дуже багато матчів. Значно більше, ніж зазвичай цього сезону. Я просто не звикла до такого. Тож ми вирішили, що буде краще трохи відновитися, зайнятися іншими справами, а через кілька днів повернутися до повноцінних тренувань. Особливо з огляду на те, що минулого року я трохи більше виснажилася під час турніру, здається, саме в міксті. Тож у мене було трохи часу відпочити та відновитися. Перезавантажитися й повернутися на корт. Просто щоб підійти до тренувань трохи свіжішою. Щодо самих тренувань, я тренувалася не так багато, як перед Торонто. Це було радше акліматизаційне тренування, адаптація до іншого покриття. Але під час турніру в мене ще буде час. Сподіваюся, якщо перемагатиму, то зможу трохи допрацювати певні моменти. Ми більше зосереджувалися на відновленні.
– І я хотів би запитати про вашу найближчу суперницю, Надю Подороску. Ви зустрічалися лише одного разу. У 2020 році, коли ви були на шляху до вершини, це була зовсім інша ви. Як можете оцінити свою суперницю? Як вона грає зараз?
– Не можу сказати напевно, тому мені доведеться переглянути її матчі та тактично підготуватися. Але не думаю, що якісь базові речі в її грі змінилися. Наскільки я пам’ятаю, вона дуже стабільна. Особливо проти таких дівчат, які повертають кожен м’яч на інший бік і змушують суперницю помилятися. Але це було шість років тому, тож я вже не все пам’ятаю. Тому, коли ми з Франсіско переглянемо її гру й підготуємося, я зможу сказати більше. Хоча перед матчем я багато про це говорити не буду.
– Кажуть, що, якщо хочеш досягти успіху тут, потрібно перемогти двічі: спочатку суперниць на корті, а вдруге – саме це велике місто, Нью-Йорк. Розумієте, про що я? Увесь цей галас навколо. Ви справляєтеся з цим? І які у вас стосунки з Нью-Йорком? Ви його любите? Ненавидите? І, можливо, вже знайшли якесь таємне місце, де можна усамітнитися й відновити сили?
– Таємного місця немає. Думаю, у Нью-Йорку їх, мабуть, і не буває. Тут стільки людей, що навряд чи залишилося багато потаємних місцин. Але загалом мені подобається мій готель. Просто перебувати там – уже приємно. Але, звісно, було б добре вибратися кудись, де, можливо, менше людей. Хоча в Нью-Йорку це складно. Але я все одно насолоджуюся містом. Тут хороша їжа, зовсім інша атмосфера. Тож я намагаюся знаходити в усьому позитив. Але, безумовно, це місто може бути дуже виснажливим. Тому я намагаюся зберігати концентрацію й перебувати у власній бульбашці.
– А як вам вдається зберігати концентрацію?
– Ну, як завжди. Це не вперше. Але перед початком турніру я намагаюся трохи розважитися. Тому почуваюся досить свіжою. Відчуваю, що в голові достатньо простору, щоб залишатися у власній бульбашці. Я читаю книжки. Складаю LEGO. Намагаюся вибиратися на природу. Хоча це непросто, бо тут не так багато природи. Але загалом у мене є власний простір, у якому я почуваюся комфортно. І цього достатньо.