Сьома ракетка світу Тейлор Фрітц поспілкувався з журналістами після перемоги над Лоренцо Сонего у третьому колі Вімблдону
– Тейлоре, ви знову вийшли до другого тижня Вімблдону. Які у вас відчуття?
– Почуваюся дуже добре. Сьогодні був максимально непростий матч. Мені потрібно було показати справді якісний теніс. Я радий, що провів саме такий поєдинок, у якому довелося грати під тиском. Цей матч змусив мене викластися на максимум і став серйозною перевіркою. Тепер я з хорошими відчуттями підходжу до четвертого кола.
– Наскільки ви задоволені тим, що перемогли саме в такому стилі? Чи здається вам, що в такі моменти ви надсилаєте певний сигнал самому собі або іншим щодо того, на що здатні?
– Саме це приносить мені найбільше задоволення в тенісі. Для мене найприємніші моменти – це коли вдається виконати неймовірний удар у справді вирішальний момент. Люди постійно виконують фантастичні удари за рахунку 40:0, коли це вже не має великого значення. Але коли результат матчу може вирішитися буквально за кілька розіграшів, саме тоді виконати свій найкращий удар – це приносить найбільше задоволення від гри. Думаю, дуже часто я виграю важливі очки завдяки тому, що граю максимально надійно, обережно й терпляче, змушуючи суперників помилятися. Але коли мені самому вдається створити щось особливе в такий момент, я отримую від цього величезне задоволення.
– Чи дивуєте ви самі себе в таких ситуаціях? Чи настільки добре знаєте свої можливості, що вже нічому не дивуєтеся?
– Той удар з бекхенду за рахунку 5:5 був справді неймовірним. Такий різаний удар із незручної позиції – один із моїх найкращих. Я знаю, що вмію його виконувати. Знаю, що здатний на це, але зробити його саме в такий важливий момент – це зовсім інше. Якби я програв той розіграш, у суперника був би сетбол на своїй подачі й шанс перевести матч у п’ятий сет. А з огляду на те, як подавав Лоренцо, найімовірніше, так і сталося б. Тому виконати такий удар саме в той момент – це особливе відчуття.
– Сьогодні ви грали на одному з кортів із дахом. Деякі гравці скаржаться, що їхній матч зупинили, щоб закрити дах. Як ви вважаєте, це потрібно робити під час матчу чи краще взагалі не закривати дах, якщо немає дощу?
– Якщо чесно, я не знаю всіх обставин. Якщо дах закривають через те, що стає занадто темно, то іноді це просто доводиться робити під час матчу. Усе залежить від того, коли починається поєдинок. Якщо його розпочали вчасно й за нормального розвитку подій матч у трьох сетах триває близько двох із половиною годин, тоді його можна завершити без закриття даху, і це нормально. Але якщо матч починають лише за годину до того, як стане надто темно, і всі розуміють, що дах усе одно доведеться закривати, тоді, мабуть, краще відразу починати матч із закритим дахом. Саме так я на це дивлюся.
– Напевно, ви дивилися тай-брейк третього сету матчу між Френсісом Тіафо та Олександром Бубликом, який визначав вашого наступного суперника?
– Я сидів на велотренажері після матчу, відновлювався. Тай-брейк я бачив. Він був дуже напруженим. Я не йшов, поки не дочекався його завершення. Це був справді шалений тай-брейк.
– Що думаєте про цих двох гравців? Адже з одним із них вам грати в наступному колі.
– Якщо чесно, у мене немає жодних уподобань. Обидва дуже винахідливі тенісисти, які добре грають на траві й зараз перебувають у чудовій формі. У мене є достатньо інформації про них, адже цього трав’яного сезону я вже грав проти обох, тож мені байдуже, хто саме стане моїм суперником, але обидва неймовірно небезпечні, і це точно не буде легке четверте коло.
– Зараз турнір входить у вирішальну стадію. Ви говорили, що найбільше задоволення отримуєте від неочікуваних або ефектних ударів у ключові моменти. А якщо говорити про вашу звичну гру, то що саме зараз найкраще працює на траві?
– Очевидно, насамперед це моя подача. Чесно кажучи, протягом перших двох сетів було дуже вітряно. Коли вітер трохи вщух, я знайшов чудовий ритм на подачі. У мене був високий відсоток влучання перших подач, я добре розводив м’яч по квадратах, постійно змінював напрямки. У мене було відчуття, що супернику потрібно буде провести якийсь особливий гейм, щоб поставити мене під тиск і зробити брейк. Я дуже добре відчував свою подачу.
Також очевидно, що мій бекхенд на траві завжди є одним із найстабільніших ударів. Я максимально впевнений, що м’яч після нього летітиме швидко, і практично не хвилююся, що припущуся помилки. Крім того, цього сезону мені надзвичайно добре вдаються різані прийоми. Я також добре використовую різаний форхенд, часто вводжу м’яч у гру саме такими ударами. Думаю, постійний тиск від моєї подачі та цих різаних прийомів створює суперникам чимало проблем. Грати проти цього досить неприємно.
– Після попереднього матчу ви сказали, що саме ваша команда переконала вас не виступати в Істборні. Це справді так?
– Частково. Це було спільне рішення. Звичайно, їм не дуже подобалася ідея, що після двох поспіль фіналів я ще поїду грати в Істборн. Якщо чесно, я майже вирішив нікого не слухати й усе ж зіграти, але після Галле я отримав невелике ушкодження. Зараз воно вже майже минуло, але якби я дав йому трохи часу, воно могло повністю зникнути.
Під час розминки перед матчем в Істборні я знову відчув дискомфорт у ділянці привідного м’яза стегна. Тоді я чесно сказав своїй команді, що якщо відчую це знову, то знімуся. Я міг би вийти й дограти турнір, але тоді ця невелика травма нікуди б не зникла, і я привіз би її із собою на Вімблдон. Або ж міг відмовитися від виступу й приїхати сюди повністю здоровим. Зрештою саме це й визначило моє рішення. Очевидно, ніхто з команди не хотів, щоб я грав.
– Чи було вам важко змусити себе відмовитися від гри? Якби така ситуація сталася кілька років тому, чи, можливо, ви все ж вийшли б на корт?
– Якщо чесно, не можу сказати напевно. Для мене це було максимально непросте рішення. Мені було дуже прикро не зіграти, тим більше що на той момент турнір уже втратив чимало учасників через зняття. Я справді планував грати й відмовився лише під час розминки. До того ж мені неймовірно подобається цей турнір. Того дня багато вболівальників підходили до мене, бажали успіху, говорили, що приїхали саме заради мене, що це мій турнір. Я відчував величезну підтримку, тому мені було надзвичайно неприємно зніматися, але зрештою я мав зробити те, що, на мою думку, було найкращим рішенням, аби приїхати на Вімблдон повністю готовим.
– Останнім часом гравці парного розряду висловлюють невдоволення через призові та зміни у сітці. Дехто вважає, що ATP фактично намагається знищити парний розряд. Що ви про це думаєте?
– Якщо чесно, я не надто стежив за цією ситуацією. Цього тижня вона стала дуже гучною темою, але я був зосереджений на інших речах. Моя думка така: зрештою це бізнес. Якщо в Турі вважають, що великі призові, оплата готелів та інші витрати на парний розряд не приносять відповідної віддачі, то ситуація така, яка є. Врешті-решт це все ж бізнес. Я не знаю точних цифр і не знаю, чи є парний розряд прибутковим для ATP. Мені здається, що там і так достатньо великі призові, тому не можу сказати, яке рішення буде правильним.
– Якщо ATP – це бізнес, чи не повинна організація також допомагати розвитку тенісу на всіх рівнях? Чи вона має орієнтуватися виключно на фінансові показники?
– Не знаю. Думаю, ATP уже давно намагається розвивати парний розряд. Так, можна справедливо сказати, що це традиція, адже парний теніс існував завжди. У мене багато друзів серед парних гравців, я добре з ними спілкуюся. Я зовсім не намагаюся їх критикувати, але, на мою думку, це питання має вирішувати ATP. Я не знаю фінансових показників і не можу сказати, наскільки парний розряд прибутковий чи збитковий. Втім, якби я був на їхньому місці, то також розумів би, що насамперед це бізнес.
– Ви згадували про свої жарти з Френсісом Тіафо. Над чим саме ви кепкуєте один з одного? І над чим він сміється з вас?
– О, у нас таких тем дуже багато. Днями він кепкував із мене через «flossing». Так ми називаємо ситуацію, коли після перемоги ти надто довго залишаєшся на території турніру. Хоча цього разу це було неправдою. Я дуже ефективно використовував час. Годину працював із пресою, потім годину був у фізіотерапевта, після цього – крижані ванни. Звісно, після цього я ще три години перебував на території клубу (усміхається). Саме через це він мене й підколював. А я постійно жартую з нього через те, що він завжди запізнюється. Ну і взагалі, коли хтось із нас робить якусь дурницю, ми одразу починаємо кепкувати один з одного.
– А звідки взагалі взявся термін «flossing»?
– Якщо чесно, не знаю, звідки він пішов. Ми давно так говоримо. Це означає, що після перемоги ти занадто довго ходиш територією турніру просто тому, що дуже щасливий від своєї перемоги.
– «Flossing», як чистити зуби зубною ниткою?
– Не знаю, звідки це взялося. Ми використовуємо цей вислів уже дуже давно.
За вихід у четвертий чвертьфінал на Вімблдоні Тейлор Фрітц боротиметься з Олександром Бубликом, проти якого грав вісім разів та переміг чотири рази, зокрема цього року на траві у Штутгарті.